Як захистити свої права...

Сьогодні, 30 березня, в Апеляційному суді Волинської області відбувся круглий стіл за участі представників юридичної спільноти на тему: «Особливості участі представників, а також органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, в адміністративному, господарському та цивільному процесі за новими процесуальними кодексами».

Суддя-спікер Господарського суду Волинської області, кандидат юридичних наук Дем’як Валентина Миколаївна у своїй доповіді висвітлила питання видів представництва у господарському процесі, наголосила на необхідності заздалегідь подавати документи для того, щоб суд мав можливість з ними ознайомитися, своєчасно відвідувати поштові відділення та отримувати поштову кореспонденцію. Доповідач звернула увагу присутніх на положення ч. 3 ст. 59 ГПК України, згідно якої судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ксензюк Андрій Ярославович роз’яснив новели Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють питання участі у справі представників, а також органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, а також дав відповіді на запитання учасників круглого столу, що стосувалися можливості подання представниками в адміністративному процесі належним чином засвідчених копій довіреності та ордеру, необхідності вказівки у довіреності про її видачу спеціальному суб’єкту – адвокату.

Секретар судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області, кандидат юридичних наук Грушицький Андрій Ігорович звернув увагу учасників круглого столу на необхідності застосування Перехідних положень Конституції України щодо збереження правил, які діяли до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за якими здійснювалося представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання ним чинності (з 30 вересня 2016 року) до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Зазначив винятки із загального правила, за яким представником у суді може бути адвокат або законний представник. Роз’яснив поняття «малозначні спори» та зауважив, що до цієї категорії відноситься значна кількість судових справ, що розглядають в межах Волинської області. Учасниками заходу було обговорено також питання самопредставництва юридичної особи, посвідчення довіреності за ухвалою суду. Участь прокурора у судовому процесі проаналізована в контексті справи «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009), в якій Євросуд відзначив, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави.

Учасниками заходу обговорено широкий спектр актуальних питань, проблеми участі представників у цивільному та господарському процесах, органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Адвокат, завідувач кафедри загальнотеоретичних правових дисциплін Рівненського інституту Київського університету права НАН України, кандидат юридичних наук Книш Сергій Володимирович у своєму виступі висвітлив теоретичні положення процесуального представництва. Зазначив, що Україна – єдина у світі країна, в якій адвокатську монополію на представництво закріплено на рівні Конституції. Прокоментував практику Верховного Суду щодо порядку допуску представників до участі у судовому процесі. Учасниками круглого столу обговорено також питання щодо доцільності збереження ордера, як документа, що посвідчує повноваження адвоката, оскільки такі повноваження повною мірою можуть бути підтверджені довіреністю або договором.

В процесі обговорення доповідей адвокат, заступник голови Ради адвокатів Волинської області Усаченко Олег Володимирович поставив питання про доцільність затвердження органами адвокатського самоврядування ставок (тарифів) за надання правничої допомоги, оскільки така практика запроваджена в деяких регіонах.

Учасники круглого столу визнали правильною практику, коли обмеження у повноваженнях адвоката зазначаються на звороті ордеру, а за відсутності таких записів вважається, що будь-які обмеження в повноваженнях відсутні.

Активну участь в проведенні заходу взяли представники громадських організацій:

обласного відділення Спілки адвокатів України, ГО «Ветерани судових органів Волинської області», ВП ГО «Всеукраїнське об’єднання адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу», відділення Нотаріальної палати України, Асоціації правників України.

На завершення, суддя Апеляційного суду Волинської області у відставці, заслужений юрист України – Завидовська-Марчук Оксана Григорівна представила свою збірку віршів: «Я те пишу, що відчуваю»…

Оплесками подякували присутні за зачитані автором байки, народжені з судових справ, що були у суддівській практиці Оксани Григорівни.

Одну з них представляємо вашій увазі:

Батьківська святиня

Жили - були баба, дід,

Прожили немало літ,

Збудували хату, льох,

Мали діток вони двох.

Давно діти позростали,

Свої сім’ї уже мали,

Як помер спочатку дід,

Пішла баба за ним вслід.

В хаті вітер тихо свище,

Живуть миші на горищі,

Тин довкола вже прогнив,

Льох присів і проваливсь.

Та якось в погожу днину

Брат з сестрою, їх родини

Бур’яни всі протоптали

І до хати завітали.

Тут промовив брат завзято: -

«Я, як старший беру хату,

А у хаті все що є,

То сестричко, все твоє.»

Погляд свій сестра звела

Твердо мовила вона: -

«А чого це? – постривай

Сам ти рішень не приймай!

Й так не буде брате мій,

Думати ти так не смій,

Бо і я частину хати

Також дуже хочу мати.»

Після слів таких сестри

Брат підскочив на дибки,

З криком різко відповів: -

«Так не буде, ти повір!

Бо казали батько й мати,

Що мені буде ця хата,

Я всі сили прикладу

І тобі це доведу.»

Гримнула сестра дверима,

Впала зі стіни картина,

Вщент портрет батьків розбився,

Лад між ними припинився.

Чорний кіт бігав між ними,

Вони стали геть чужими,

По судах усе ходили,

Хату, хлів вони ділили.

Пролітали так роки,

Вже й зістарились вони,

Хата вщент вся зруйнувалась,

Тут вони опам’ятались.

Як бездумно стільки літ

Прикрощів, зневаги, бід

Ми могли з тобою брате

Один одному завдати.

Сльози розпачу душили,

Вони прощення просили

У святих отців, Богів

Один в одного й батьків.

Діти їх чужими стали,

Внуки їх уже не знали,

Де родинне їх гніздо

Забуттям все поросло.

Епілог

То щоб не було забуття,

Запізнілим каяття,

Ви не ламайте міць родини,

Що є у батьківській святині.