Аналіз судової практики щодо забезпечення судами Волинської області у 2013 році права на захист при розгляді кримінальних проваджень

 Аналіз  судової практики щодо забезпечення судами Волинської області у 2013 році права на захист при розгляді кримінальних проваджень

 В С Т У П

             Узагальнення проведене на виконання завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та плану роботи апеляційного суду Волинської області на перший квартал 2014 року.

            Дане узагальнення проводилось з питань запропонованих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ апеляційним судом Волинської області та на підставі даних наданих судами Волинської області за результатами розглянутих кримінальних проваджень (справ).

            Метою проведення узагальнення є забезпечення правильного і однакового застосування права на захист при розгляді кримінальних проваджень.

            Відповідно до вимог ст. 20 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права, забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

            Відповідно до ст. 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні, а у випадках та в порядку, визначених ст. ст. 49 та 53 Кодексу, захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом.

            Конституція України гарантує право кожного на отримання безоплатної правової допомоги. Закон України «Про безоплатну правову допомогу» визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок його реалізації, підстави та порядок надання безоплатних правових послуг.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, засудженому і виправданому права на захист відповідно до положень ч. 2 ст. 59, ст. 63 і п. 6  ч. 3 ст. 129 Конституції України й чинного кримінально-процесуального законодавства є однією з основних засад судочинства, важливою гарантією  об'єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної    відповідальності невинуватих осіб.

 

1. Статистичні дані

 

            Згідно наданих статистичних даних у 2013 році судами області розглянуто 13623 кримінальних проваджень (справ), в тому числі і клопотань, подань, з них щодо осіб:

- які підозрювались(обвинувались) у вчиненні особливо тяжкого злочину -185;

- які підозрювались або обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років – 210;

- стосовно яких вирішувались питання про застосування примусових заходів виховного характеру – 23;

- стосовно яких вирішувались питання про застосування примусових заходів медичного характеру – 28;

- щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад(німі, глухі, сліпі, тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права – 45;

- щодо осіб, які не володіли мовою, якою ведеться кримінальне провадження – 38;

            За аналізуючий період судами області кримінальні провадженя щодо реабілітації померлої особи не розглядались.

            Більш детальні дані щодо розгляду конкретними судами вищезазначених категорій кримінальних проваджень(справ) у 2013 році наведено в таблиці - додатку № 1, яка додається.

 

2. Виконання судами області вимог ст. ст. 46, 48, 49, 50, 52, 54 КПК України щодо забезпечення права на захист.

           

            У відповідності до ст. ст. 42, 43 КПК України право на захист мають, як підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, так і деякі інші учасники кримінального провадження, до яких належать особи, які вчинили суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності (ст. 507 КПК України). Це право реалізується ними в меж­ах і порядку, встановлених кримінальним процесуальним законодавством.

      Саме наділення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого правом на захист ще не є забезпеченням у повному обсязі цього права. Воно є лише передумовою забезпечення. Публічний характер кримінального процесу визначає обов'язок слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у відповідності до вимог ст. 20 КПК України роз'яснити особі право мати за­хисника, забезпечити їм право отримати кваліфіковану правову допомогу з боку об­раного ним або призначеного захисника, а також можливість захищатися встановле­ними законом засобами захисту від підозри та обвинувачення.

            Відповідно до ст. 48 КПК України захисник може у будь-який  момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні, а у випадках та в порядку, визначених ст. ст. 49 та 53 Кодексу, захисник залучається слідчим прокурором, слідчим суддею чи судом.

      Ст. 59 Конституції України гарантує кожному обвинуваченому право на ква­ліфіковану юридичну допомогу адвоката (захисника). Це означає, зокрема, що у ви­падках, коли сам підозрюваний (обвинувачений) з тих, чи інших причин не може за­просити захисника, але й не відмовляється від юридичної допомоги, суд, слідчий суддя, прокурор, слідчий зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні.

            Ч. 3 ст. 120 КПК України передбачано, що допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого.

            З урахуванням матеріального становища (відсутністю коштів для оплати правової допомоги) чи інших обставин підозрюваний (обви­нувачений) має право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави (п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України, ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»). Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно зі ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» мають, зокрема, такі категорії осіб: 1) особи, які затримані за підозрою у вчиненні злочину; 2) особи, до яких, як запобіжний захід, обрано тримання під вартою. Така допомога надається протягом 72 годин з моменту затримання. У разі, якщо слід­чий суддя, суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону; 3)особи, стосовно яких у кримінальних проваджен­нях відповідно до положень КПК захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії.

          Суб’єктами надання безоплатної правової допомоги є центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, створені Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції АРК, областей, міст Києва і Севастополя (див. ст. 16 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

                Як правило захисники у кримінальних провадженнях (справах), які були розглянуті судами області у 2013 році залучались підозрюваними (обвинуваченими), або слідчими  на стадії досудового розслідування.

                Однак необхідність залучення захисників для здійснення захисту підозрюваних (обви­нувачених) виникала, як в ході розгляду слідчими суддями клопотань про застосування щодо підозрюваних запобіжних заходів чи продовження останніх, так і під час підготовчого провадження, та в ході судового розгляду кримінального провадження.

            Окрім цього залучались також судом захисники для здійснення захисту засуджених за призначенням і на стадії виконання вироку.

            Згідно даних Волинського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у 2013 році було 264 випадки залучення судами області захисників цього центру для здійснення захисту у кримінальних  провадженнях за призначенням.

                Захисники центру залучались на підстваі ухвал, які виносились слідчими суддями та судами у відповідності до ст. 49 КПК України.

Також захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Рішення про залучення захисника за призначенням у вказаних у ч. 1 ст. 52 КПК України випадках має бути формалізовано, а слідчим суддею, судом - в ухвалі.

Ухвала слідчого судді, суду має відповідати загальним вимогам, передбаченим статтями 370, 372 КПК України з урахуванням особливостей рішення про призначення захисника.

                Як вбачається із наданих судами ухвал, основними причинами залучення захисників за призначенням були:

-          відсутність коштів у підозрюваного (обвинуваченого) для оплати необхідної йому правової допомоги;

-          необхідність замінити раніше залученого захисника у з’язку із його хворобою;

-          встановлення судом обставин, за яких участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.

Слідчі судді області дотримуються вимог п. 9 ст. 206 КПК України, згідно якого слідчий суддя зобов'язаний вжити необ­хідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і від­класти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забез­печення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, ви­магають участі захисника.

            Так, в ході розгляду клопотання слідчого СВ Любешівського РВ УМВС України у Волинській області про застосування щодо А., який підозрювався у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у виді домашнього арешту, підозрюваний  заявив клопотання про залучення йому захисника за призначенням, оскільки він не має коштів для залучення останнього самостійно, а також тому, що він не вміє писати.

            Слідчим суддею районного суду дане клопотання було задоволене та підозрюваному А. була винесена ухвала про залучення  захисника за призначенням, яка була направлена для виконання до Волинського обласного центру з надання безоплатної правової допомоги. У зв’язку з цим розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу було відкладено на необхідний для забез­печення особи захисником час.

            Вирішення судом клопотань підозрюваних про залучення їм захисників для здійснення захисту у кримінальних  провадженнях за призначенням, також є однією із гарантій забезпечення права на захист.

            У кримінальному провадженні №1-кп/161/284/13  під час підготовчого засідання судом також було вирішено питання про залучення обвинуваченому С., який обвинувачувався у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України, захисника за призначенням, оскільки він не має коштів для цього (копія ухвали додається).

            Згідно п. 3 ст. 49 КПК України, суд може залучити обвинуваченому захисника за призначенням і з власної ініціативи, якщо вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а обвинувачений не залучив його.

            Прикладом цього може бути кримінальне провадження № 1-кп/163/10/13, по якому під час підготовчого засідання суд з власної ініціативи прийняв рішення про залучення К., який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України, захисника за призначенням (копія ухвали додається) 

            В разі, коли клопотання обвинуваченими заявлялись вже в ході судового розгляду кримінального провадження, то вони також вирішувались у відповідності до вимог ст. 49 КПК України.

            Так, під час розгляду міськрайонним судом кримінального провадження № 1-кп/161/255/13 щодо Б., який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, обвинувачений заявив клопотання про залучення йому захисника за призначенням, оскільки він не має коштів для цього. Дане клопотання суд задовольнив, винісши з даного питання відповідну ухвалу(додається).

Ст. 52 КПК України передбачає обов’язкову участь захисника у кримінальному провадженні:

- щодо особливо тяжких злочинів з моменту набуття особою статусу підозрюваного;

- щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення
факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є
повнолітньою;

- щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових
заходів виховного характеру (ст. ст. 498 – 502 КПК України), - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

- щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

- щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження (ст. 29 КПК України), з моменту встановлення цього факту;

- щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових
заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування (ст. ст. 503 – 516 КПК України), - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

- щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на
реабілітацію померлої особи.

             Як вбачається із проаналізованої практики судів області фактично по всім кримінальним провадженням, де участь захисника є обов’язковою, останні залучались підозрюваними чи слідчими, ще на стадії досудового розслідування.

             Однак трапляються випадки, коли обставини, які передбачають обов’язкову участь захисника з’ясовуються в ході судового розгляду кримінального провадження.

             У такому випадку, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України, суд зобов’язаний забезпечити участь захисника в кримінальному провадженні, якщо обвинувачений не залучив його.

            Так, районний суд, під час розгляду кримінального провадження № 1-кп/163/55/13 щодо М., який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, після дослідження наданої останнім довідки про стан здоров’я та працездатність, встановив, що обвинувачений страждає інфальтильним розладом особистості. У зв’язку з цим виніс ухвалу про залучення захисника для здійснення захисту за призначенням (додається ).

            Аналогічно були вирішені питання по залученню захисника за призначенням і в кримінальному провадженні № 1/161/144/13 щодо Ч.

            Практично всі залучені до участі в кримінальному провадженні захисники для здійснення захисту за призначенням підтверджували свої повноваження, відповідно до вимог ст. 50 КПК України, свідоцтвами про право на зайняття адвокатською діяльністю, дорученням Волинського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

            В ході розгляду кримінальних проваджень інколи виникали питання пов’язані із відмовою обвинуваченого від захисника або заміною останнього.

             Вони вирішувались судами у відповідності до вимог ст. 54 КПК України.

             При цьому, відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксувалася у протоколі процесуальної дії.

Відмова від захисника судами не приймалася у випадку, коли його участь є обов’язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений
відмовлявся від захисника і не залучав іншого захисника, захисник йому залучався у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу,
для здійснення захисту за призначенням.

Прикладом цього є кримінальне провадження № 1/160/7/13 щодо Ш., який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172 КК України. Обвинувачений заявив клопотання про відмову від захисника призначеного Волинським обласним центром з надання вторинної правової допомоги захисника, мотивуючи це існування різних поглядів на методи захисту. При цьому, одночасно Ш. просив призначити йому іншого захисника. Суд задовольнив дане клопотання, прийняв відмову від захисника Усіка С.С. та залучив через Волинський обласний центр з надання вторинної правової допомоги іншого захисника.  

Аналогічно було вирішено питання і при розгляді апеляційним судом кримінального провадження № 11-кп/773/249/13 за апеляцією захисника Н. на вирок районного суду від 03 жовтня 2013 року щодо В. Оскільки останній перебуває у лікаря нарколога на диспансерному обліку з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, а тому апеляційний судвідмову від захисника судами не прийняв, а залучив йому іншого захисника у порядку, передбаченому статтею 49 КПК України, для здійснення захисту за призначенням.

Якщо в судове засідання не прибув захисник у кримінальному провадженнні, де участь захисника є обов’язковою, суди у відповіності до вимог ст. 324 КПК України правильно відкладають судовий розгляд, визначають дату, час та місце проведення нового засідання і вживають заходи до прибуття їх до суду.

Неприбуття захисників у судові засідання відбувалось в основному з поважних причин. У зв’язку з цим у 2013 році судами області питання про притягнення захисників до дисциплінарної відповідальності не порушувались.

В разі, коли подальша участь у судовому провадженні захисника не можлива, то, головуючі відповідно до вимог ч. 3 ст. 324 КПК Ураїни пропонують обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов’язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днів не можливе, суди правильно відкладають судовий розгляд на необхідний для з’явлення захисника строк або одночасно з відкладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призначенням.

Так, районний суд в ході судового розгляду кримінального провадження № 1-кп/157/64/13 щодо неповнолітнього Г., який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, встановивши неможливість подальшої участі у судовому провадженні через ховоробу захисника Ш., залучив іншого захисника для здійснення захисту обвинуваченого за призначенням.

Аналогічно вирішував зазначені питання і апеляційний суд при розгляді кримінальних проваджень під час апеляційного розгляду.

Згідно ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не пере­шкоджає проведенню розгляду за одночасної наявності певних умов: 1) ці особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та 2) не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Апеляційний розгляд кримінальних проваджень у всякому разі відкладався, якщо в судове засідання не прибували учасники кримінального провадження, участь яких є обов'язковою згідно з вимогами КПК України або рішенням суду апеляційної інстанції. Обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі якщо про це надійшло його клопотання. В інших випадках коло учас­ників кримінального провадження, участь яких в апеляційному розгляді є обов'язковою, визначається з урахуванням положень статей 323 - 327 КПК України і виходячи із фактичних обставин справи.

      Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді триман­ня під вартою, не прибував за викликом у судове засідання, суд відкладав судовий роз­гляд, призначав дату нового засідання і вживав заходів до забезпечення його прибуття до суду.

Якщо в судове засідання не прибував за повідомленням прокурор або захисник, коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою, суд також відкладав судовий розгляд та визначав дату, час та місце проведення нового засідання і вжити заходів до прибуття їх до суду, а в разі необхідності проводив заміну захисника.

Прикладом цього можуть бути кримінальні провадження: № 11-кп/773/206/13  щодо В., № 11/773/71/13 щодо П. та С., № 11/773/338/13 щодо Г.

Не менш важливою процесуальною гарантією дотримання прав і законних інтересів названих учасників кримінального провадження щодо мовного питання є залучення до провадження такого його учасника, як перекладач.

Його призначення – забезпечити розуміння процесуального статусу (прав, обов’язків, відповідальності) та його реалізації з мовного боку, розуміння всіх процесуальних дій та ухвалених за їх результатами процесуальних документів тими учасниками провадження, які
не володіють або недостатньо для повного розуміння володіють мовою, якою ведеться судочинство. Він же здійснює й переклад та засвідчує своїм підписом рішення, якими суд завершує судовий розгляд по суті, інші процесуальні документи, копії яких вручаються таким учасникам процесу.

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний та обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних
документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Ч. 3 ст. 29 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, повинні роз’яснити і забезпечити учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання, подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, і користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК.

           Ні суд (судді), ні учасники провадження з обох сторін не вправі виконувати функцію перекладача у випадках, коли виникає необхідність забезпечити переклад показань, клопотань, скарг, виступів тощо учасників провадження, які не володіють мовою судочинства і здійснюють їх на своїй рідній мові або мові, якою вони володіють, а також здійснити переклад процесуальних рішень для вручення їх копій таким учасникам кримінального провадження.

           Перекладачем може бути будь-яка особа, що вільно володіє, як мовою судочинства, так і мовою, якою користується відповідний учасник процесу, при цьому закон не вимагає обов'язкової наявності у перекладача філологічної освіти. У разі виявлення недостатнього знання необхідних мов перекладач підлягає відводу.  

Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої
вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або
медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони
володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального
провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Як вбачається із статистичних даних у 2013 році судами області були розглянуті кримінальні провадження щодо 38 осіб, які не володіли або недостатньо для повного розуміння володіли мовою, якою велося судочинство.

Практично по всім вищевказаним кримінальним провадженням перекладачі залучались слідчими на стадії досудового розслідування. Під час же судового розгляду судами вживались всі необхідні заходи для забезпечення участі перекладача у кримінальному провадженні.

У 2013 році не було випадків скасування вироків постановлених місцевими судами по кримінальним провадженням через порушення права обвинуваченого на захист, зокрема у зв’язку із не залученням захисника, коли його участь у кримінальному провадженні була обов’язкова, чи не забезпеченням підозрюваного, обвинуваченого перекладачем, або не врученням йому процесуальних документів досудового розслідування.

В той же час, в аналізуємому періоді дві кримінальні справи, які надійшли до суду з обвинувальними висновками (за КПК України 1960 року)  зі стадії судового розгляду були повернуті прокурорам для проведення додаткового розслідування через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема – порушення права обвинуваченого на захист (п. 1 ч. 1 ст. 45, п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України в ред. 1960 року).

            Постановою міськрайонного суду 18 лютого 2013 року кримінальна справа про обвинувачення Ю., який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст.121 КК України, направлено прокурору м. Луцька для проведення додаткового розслідування. Підставою такого повернення було допушені органами досудового слідства істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема – порушення права обвинуваченого на захист.

            Так в ході розгляду даної справи було встановлено, що Ю., що погано читає та пише, є малограмотним, а тому із цих підстав самостійно не міг належним чином здійснювати свій захист. 13.04.2012 року Ю. звільнився із місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, не мав постійного місця роботи та необхідних коштів на правову допомогу. Рідні Ю. уклали із адвокатом С. угоду на здійснення захисту інтересів підсудного з умовою послідуючої оплати його праці, однак згодом відмовилися від послуг захисника, оскільки не знайшли для цього коштів. Про дані обставини було повідомлено слідчого М. за таких обставин, відповідно до вимог ст. 45 КПК України (в ред. 1960 р.) участь захисника в даному випадку є обов’язковою, оскільки у зв’язку з матеріальним становищем підсудний не міг укласти угоду з адвокатом, як і не міг здійснювати захист своїх інтересів самостійно, в силу недостатньої своєї освіченості. Однак слідчий, в порушення вимог ст. 47 КПК України ( в ред. 1960 року), захисника Ю. не призначив, і провів в подальшому досудове слідство без участі захисника. З урахуванням того, що дані порушення норм КПК не могли бути усунуті в судовому засіданні, суд повернув кримінальну справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

            Дана постанова була оскаржена в апеляційному порядку.

            Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 19 квітня 2013 року(провадження №11/773/211/13) апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, було залишено без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2013 року, якою кримінальну справу про обвинувачення Ю. направлено прокурору м. Луцька для організації додаткового розслідування – без зміни.

Так постановою районного суду кримінальну справу щодо К., який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ст. 391 КК України, було повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування. Підставою такого повернення було допушені органами досудового слідства істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема – порушення права обвинуваченого на захист.

            Як вбачається з матеріалів справи, К. є вірменином, українською мовою не володіє, а частково володіє російською мовою, якою і спілкується у побуті (а.с.356).

            Хоча органом досудового слідства у справі про обвинувачення К. і було залучено перекладача з української на російську мову (а.с. 216), але в порушення вимог ст. ст. 19, 223 КПК України ( в ред. 1960 року) всі процесуальні документи, які відповідно до закону мають слідчим вручаються обвинуваченому, в тому числі постанова про притягнення К. в якості обвинуваченого та обвинувальний висновок на рідну мову чи мову, якою володіє К. перекладені і вручені останньому не були.

            Оскільки допущені органом досудового слідства істотні порушення вищезазначених норм КПК України не могли бути усунутими в ході судового розгляду, а тому суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 281 КПК України повернув вказану кримінальну справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

            Вищевказана постанова була оскаржена прокурором в апеляційному порядку.

            Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 лютого 2013 року (провадження № 11/773/118/13) апеляція прокурора була залишена без задоволення,  а постанова Маневицького районного суду, якою кримінальну справу про обвинувачення К. за ст. 391 КК України повернуто прокурору для організації проведення додаткового розслідування – без зміни.

            Апеляційним судом при розгляді апеляцій учасників кримінального провадження були дотримані вимоги КПК України щодо забезпечення права на захист, в тому числі і ст. 52 КПК України щодо обов’язкової участі захисника по кримінальним провадженням:

-  щодо особливо тяжких злочинів;

-  щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років;

- щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових
заходів виховного характеру (ст. ст. 498 – 502 КПК України);

- щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права;

- щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження (ст. 29 КПК України);

- щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових
заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування (ст. ст. 503 – 516 КПК України);

             У 2013 році кримінальні провадження щодо реабілітації померлої особи судами області не розглядались.

 

3. Застосування судами вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а саме вторинну правову допомогу на стадії виконання вироку

 

             Як вбачається із статистичних даних у 2013 році судами області було розглянуто 463 кримінальних проваджень (справ) та матеріалів, пов’язаних із виконанням вироків.

             З них щодо:

- звільнення засуджених від призначеного покарання в порядку ст. 78 КК України – 105;

- вирішення питань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни відбутої частини покарання більш м’яким – 139;

-   встановлення чи скасування адміністративного нагляду – 213;

-   звільнення засуджених від покарання за хворобою – 6.

            Більш детальні дані щодо розгляду конкретними судами вищезазначених категорій кримінальних проваджень(справ) та матеріалів у 2013 році наведено в таблиці № 2, яка додається.

Хоч законодавцем прямо і не передбачено можливість надання засудженим безоплатної правової допомоги за рахунок держави, в той же час, судами першої інстанції захисники для здійснення захисту засуджених за призначенням на стадії виконання вироку залучались лише у трьох випадках.

Так районний суд при вирішенні питань про встановлення за поданнями адміністрації ВК-42 УДПтС у Волинській області, адміністративних наглядів щодо засуджених Б. та Ж. (кримінальні провадження відповідно № п/с 1-в/164/48/2013 та № п/с 1-в/164/316/2013)  за клопотанням останніх залучив захисників для здійснення їх захисту за призначенням. Підставою такого рішення суду, було окрім клопотання засуджених також і те, що вони відбували покарання у виправній колонії, а також відсутність у них коштів та можливості для самостійного запрошення захисника.

Аналогічне рішення було прийняте і районним судом при розгляді подання адміністрації ВК-84 УДПтС у Волинській області про встановлення адміністративного нагляду щодо засудженого Д. (провадження 1-в/0158/143/2013).

             У розгляді питань, пов’язаних із :

- із звільненням засуджених від призначеного покарання в порядку ст. 78 КК України;

- звільнення засуджених від покарання за хворобою;

у випадках, передбачених ст. 52 КПК України, брали участь захисники, які залучались родичами засуджених або самими засудженими.

             Розгляд же питань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни відбутої частини покарання більш м’яким, як правило розглядалось без участі захисників. Дана обставина, скоріше за все, обумовлена тим, що після прийняття адміністрацією виправної колонії позитивного рішення по заяві засудженого про застосування до нього ст. 81 чи 82 КК України, в подальшому вона сама ж і готує та передає до суду відповідне подання разом з усіма необхідними документами.

 

4. Застосування судами положень ст. 53, п. 2 ч. 1 ст. 66, п. 8 ч. 1 ст. 56, ч. 1 ст. 58 КПК України

 

У відповідності до ст. 53 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

                Запросити захисника до участі у окремій процесуальній дії має право
і сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти
чотирьох годин, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.

              Згідно п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України свідок має право користуватися під час давання показань та участі в проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу.

           У відповідності до ч. 1 ст. 58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник — особа, яка у кримінальному  провадженні має право бути захисником.

           П. 8 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий протягом кримінального провадження має право мати представника та в будь-який момент відмовитися від його послуг.

            У 2013 році випадків залучення судами області на підставі ст. 53, п. 2 ч. 1 ст. 66, п. 8 ч. 1 ст. 56, ч. 1 ст. 58 КПК України захисників за призначенням свідкам чи потерпілим, які мають право на безоплатну правову допомогу, а також для проведення окремих процесуальних дій не було.

 

5. Проблемні питання застосування процесуального закону, який забезпечує право на захист

 

При вирішенні питань із залученням перекладачів, як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду, є певні труднощі.

                Законодавець, поклавши у відповідності до ч. 3 ст. 29 КПК України на слідчого суддю, суд, прокурора, слідчого обов’язок забезпечити учасникам кримінального провадження право користува­тись за по­треби послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК, в той же час не врегулював сам механізм його залучення.

Ст. 68 КПК України лише передбачено, що в разі необхідності сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача). На практиці ж, якщо для здійснення перекладу на російську, англійську, німецьку, польську або інші загальнопоширені, в місцевості розгляду справи, мови, суд може залучити філологів відповідних мов – вчителів загальноосвітніх навчальних закладів або викладачів вищих навчальних закладів. Відбувається це, як правило, шляхом направлення відповідних листів до керівників вищезазначених навчальних закладів з проханням направити в судове засідання відповідного філолога, або в телефонному режимі з керівником цього закладу.

            Коли ж для участі в судовому розгляді необхідно залучити філолога або фахівця з мови, які не викладаються ні в школах, ні в вузах, де розташований суд, і в цих населених пунктах (особливо в районних центрах) відсутні будь-які центри (бюро) перекладу бюро перекладачів, то постає питання, де знайти необхідного спеціаліста для залучення його в якості перекладача.

            Так при розгляді районним судом кримінальної справи про обвинувачення К. виникла необхідність залучення перекладача вірменської мови. З метою його пошуку, суд був змушений надсилати запити до різних бюро перекладачів, в більшості з яких посади перекладача з української на вірменську мову взагалі не було. Пошуки такого спеціаліста відбувалися тривалий проміжок часу, що є недопустимим при розгляді кримінального провадження.

            З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 122 КПК України витрати пов’язані із залученням та участю у кримінальному провадженні перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, є слушною пропозиція суддів  районного суду щодо утворення обласних центрів з надання допомоги перекладачами. Або принаймні сформувати такий центр на базі вже існуючих обласних центрів з надання вторинної правової допомоги, щоб він володів інформацією про наявних перекладачів та їх кваліфікацію.

Ч. 1 ст. 20 КПК України передбачено що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості користуватись правовою допомогою захисника.

 Ч. 3 ст. 20 КПК України визначає, що у випадках передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

Ч. 3 ст. 120 КПК України також передбачено, що допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною лише для підозрюваного, обвинуваченого.

           П. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату.

           Згідно ч. ч. 1 і 2 ст. 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

           В той же час, як вбачається із ч. 3 цієї ж статті виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

Враховуючи, що після набрання, як виправдувальним, так і обвинувальним вироком законної, останні у відповідності до ст. 424 КПК України можуть бути оскаржені в касаційному порядку, то вважалось би за доцільне в ч. 3 ст. 20 КПК України (глава 2. Засади кримінального провадження) внести зміни, зазначивши, що у випадках передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

 

Висновки та пропозиції

 

            Проведений аналіз судової практики:

- свідчить, що судами області при розгляді кримінальних проваджень виконуються вимоги КПК України щодо забезпечення права на захист, в тому числі і щодо обов’язкової участі захисника в кримінальному провадженні, у випадках передбачених ст. 52 КПК України, а також на стадії виконання вироку;

- показав і недоліки правової системи у забезпеченні підозрюваним, обвинуваченим, виправданим та засудженим права на захист, які потребують врегулювання на законодавчому рівні (розділ 5 аналізу).

            З метою забезпечення правильного і однакового застосування вимог КПК щодо забезпечення права на захист при розгляді кримінальних проваджень вважається доцільним періодично аналізувати судову практику з даного питання, в тому числі і по виконанню судами вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та КПК України в частині надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому при розгляді кримінальних проваджень всіх категорій.

             

           

Узагальнення підготував суддя апеляційного суду

Волинської області