Про роботу Міжнародної науково-практичної конференції

ОЛЕКСАНДР БРАНІЦЬКИЙ: «ЦЕЙ ЗАХІД – РЕАЛЬНА КОРИСНА СПІВПРАЦЯ НАУКОВЦІВ ТА ЮРИСТІВ-ПРАКТИКІВ»

            - таку думку висловив заступник директора НДІ «Украгропромпродуктивність» після проведення міжнародної науково-практичної конференції на тему «Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД». В заході взяли участь близько 70 фахівців з 30 ВНЗ  та наукових установ України, Росії, Білорусі.

            Вперше на Волині була організована зустріч такого високого рівня. Конференція тривала два дні – 10-11 вересня.

            - Сучасна система законодавства у сфері окреслених відносин є недосконалою, а отже, малоефективною, - вважає ініціатор заходу, к.ю.н, доцент, начальник юридичного відділу Луцького національного технічного університету Алла Земко. – При розробці проектів законодавчих актів, які регулюють такі відносини, часто не враховуються рекомендації науковців-юристів та правників-практиків щодо структури і змісту цих законів, а також норми, які б закріплювали механізм їх реалізації. Тому нерідко наші закони мають декларативний характер, простіше кажучи, закони є, але вони не діють.

            Тож об’єднавши зусилля нашого університету, Апеляційного суду Волинської області, Інституту держави і права імені В. Корецького, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, ми вирішили запросити на цю зустріч науковців-теоретиків та юристів-практиків.

            Що з того вийшло, розповідають самі учасники заходу, який відбувся у приміщенні Волинського апеляційного суду.

            Григорій Бистров,  завідувач кафедри аграрного і земельного права, д.ю.н., професор Російського державного аграрного університету – Московської сільськогосподарської академії ім. К. Тімірязєва, Віце-президент Європейського комітету аграрного права, академік РАПН: «Доводиться констатувати, що в сучасній Росії не вдалося досягти позитивних результатів в області продовольчої, екологічної безпеки, охорони і збереження генетичних ресурсів на національному рівні… Певною мірою,  для вирішення цих проблем може бути використаний правовий досвід застосування в Казахстані і Білорусі Державної програми імпортозаміщення Казахстану. Також вирішення проблем продовольчої і генетичної безпеки можливе на основі Глобального плану дій з генетичних ресурсів тварин, який був прийнятий у 2007 році в рамках міжнародної конференції за участю 109 держав.

            Позитивними є спільні наукові дослідження фахівців з аграрного і екологічного права Росії, України, Казахстану, країн Східної Європи і держав ЄС».

            Світлана Кацубо, завідувач кафедри господарського права, к.ю.н., доцент Гомельського державного технічного університету ім. П. Сухого: «Важливим результатом реалізації Державної програми відродження і розвитку села на 2005-2010 роки є забезпечення Білорусі  основним видом продукції – продовольством. Завданням держави в агропромисловій політиці на подальшу перспективу є розвиток особистих підсобних господарств, який містить крім виробничої функції, соціальну, політичну та виховну. Велике значення при цьому має правове регулювання для створення сприятливих умов здійснення функціонування цих господарств та збуту сільськогосподарської продукції».

            Тамара Макарова, д.ю.н., професор кафедри екологічного і аграрного права Білоруського державного університету: «На мій погляд, правовому зміцненню зв’язків економіки і охорони навколишнього середовища буде сприяти наявність у законодавстві відповідних вимог… Завдання полягає в тому, щоб екологічні вимоги чітко співвідносилися з відповідними нормативними правовими актами, які регулюють економічну діяльність. До них відносяться, наприклад, вимоги щодо розташування, проектування, будівництва, реконструкції і експлуатації об’єктів енергетики, об’єктів сільськогосподарського призначення, нафтогазовидобувних виробництв. На практиці такий підхід реалізується далеко не завжди».

            Володимир Носік, д.ю.н, професор КНУ ім. Т. Шевченка, член-кореспондент НАПрНУ: «На жаль, у земельному законодавстві, а також у практиці його застосування, принцип рівності громадян у здійсненні права власності на землю не завжди дотримується. Не узгоджується також з конституційним принципом рівності прав на землю положення ЗКУ, згідно з якими юридичні особи України, засновниками яких є органи місцевого самоврядування, спільно з іншими юридичними особами, особи без громадянства, іноземні особи, не можуть набувати у власність земельні ділянки, тоді як іноземні юридичні особи та громадяни і, нарешті, іноземні держави та міжнародні організації можуть в Україні набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення.

            Не можна вважати конституційними рішення тих органів державної влади та місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо заборони приватизації земельних ділянок громадянами, які не проживають на території району, села, селища, міста чи окремого регіону. Як, наприклад, Південний берег Криму, Прикарпаття чи  Закарпаття тощо. Порушенням конституційної гарантії рівності прав громадян є також рішення місцевих органів влади і самоврядування щодо відмови у передачі у приватну власність земельних ділянок одному з подружжя чи іншому членові сім’ї на тій підставі, що він одержав безоплатно у власність земельну ділянку чи набув право власності на таку ділянку з інших підстав.

            Тому для правильного застосування норми Конституції України щодо рівності усіх суб’єктів права власності на землю доцільно було б мати відповідне рішення Конституційного Суду України».

            Петро Філюк, голова Волинського апеляційного суду: «Сьогодні земля - це об’єкт особливої уваги суспільства та часто буває предметом спорів, у тому числі і судових. Відомі випадки «ходіння громадян по муках», коли людина звертається до суду з позовом до місцевої ради про зобов’язання надати у власність земельну ділянку. Суддя тривалий час розглядає справу. В цей час змінюється судова практика щодо підсудності, а тому суддя виносить ухвалу про закриття справи у зв’язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Людина знову подає позов уже в порядку адміністративного судочинства. Інший суддя розглядає справу і виносить ухвалу, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, бо це цивільні правовідносини, оскільки і судді буває складно провести чітку межу між розмежуванням повноважень цивільної та адміністративної юрисдикції…  Фактично людину не допущено до правосуддя через формальні процедури, а  третина рішень у Вищих судах скасовується саме з підстав порушення судових процедур, хоча по суті спір вирішений правильно».

Ігор Самсін, суддя судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України: «На мою думку, яку розділяють багато колег, якщо судом прийнято по суті правильне рішення, то його необхідно залишити в силі, а не скасовувати та розпочинати знову судову процедуру. Але для цього необхідно внести зміни до існуючого законодавства.

Вважаю за доцільне запровадження прецендентних рішень з розгляду земельних спорів, постановлених Верховним Судом України у відкритому судовому засіданні. Це мало б  транслюватися через ефірні ЗМІ, які в подальшому будуть обов’язковими для судів усіх юрисдикцій при прийнятті ними рішень з аналогічних питань».

            Анатолій Статівка, д.ю.н., проф. Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого, член-кореспондент НАПрНУ: «Під час Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з проблем продовольства, яка відбулася у середині листопада 1996 року, була схвалена Римська декларація про Всесвітню продовольчу безпеку. Нею було визначено право кожної людини на доступ до безпечних для здоров’я та повноцінних продуктів харчування. У Конституції України закріплено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що містить достатнє харчування. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про якість харчових продуктів. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції. На сьогодні концепція державного регулювання у сфері здорового харчування населення відбувається в умовах членства України в СОТ.

            Реалії сьогодення свідчать, на жаль,  про істотне відставання нашої держави від розвинутих країн ЄС за якісно-структурними показниками продовольчого споживання. Найнесприятливіша ситуація склалася щодо споживання населенням України м’яса і фруктів. Тут домінують відносно дешеві продукти, що містять харчові енергоносії – картопля, цукор, хлібопродукти, олія. Український НДУ харчування рекомендує раціональну норму споживання. Наприклад, м’яса та м’ясопродуктів на душу населення на рівні 83 кг на рік, реально споживається 35 кг. В країнах ЄС фактичне споживання м’яса та м’ясопродуктів становить 95 кг, в США – 120 кг. Разом з тим необхідно забезпечити якість та біологічну повноцінність  продуктів, зробити їх безпечними для харчування.

            Важливою проблемою вітчизняного ринку продовольства є зростання великої кількості низькоякісних і небезпечних для здоров’я людини продуктів харчування внаслідок ерудованості і забруднення сільськогосподарських угідь. Тож, важливо застосовувати систему сертифікації ґрунтів, сировини, води та інших компонентів, які будуть використовуватися у процесі вирощування сільськогосподарської продукції, а в подальшому їх переробки на продукти харчування».

Замість коментаря

            Кожен з виступів дійсно був наболілим, актуальним та викликав жваву дискусію. Отже, після закінчення конференції я поспілкувалася з декількома гостями та попросила поділитися враженнями. Тетяна Коваленко, к.ю.н., доц., докторант КНУ ім. Т. Шевченка відмітила: «Є знаковим, що у ці осінні дні, коли люди збирають щедрі дари нашої родючої землі, науковці та практики зібралися, щоб обговорити сучасні актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування. Щедра волинська земля надихнула на корисну дискусію, в якій народжуються пропозиції щодо поліпшення сучасного стану правового регулювання в нашій державі з метою гарантування права кожній людині на достатнє харчування, на безпечне довкілля. Велике значення мали виступи суддів, які вказували на прогалини та колізії чинного законодавства, а науковці пропонували шляхи їх усунення. Цікаво і з наукової, і з практичної точки зору було почути про міжнародний досвід регулювання земельних, аграрних та екологічних відносин, яким поділилися вчені з Росії та Білорусі».  

            Віталій Уркевич, д.ю.н, доцент Національною юридичної академії України          ім. Я. Мудрого підкреслив: «Організаційному комітету вдалося гармонійно поєднати розгляд  теоретичних та практичних питань. Тож особливу подяку за високий рівень проведення конференції хотілося б висловити ініціаторам – ректору ЛНТУ Віктору Божидарніку, його колегам -  першому проректору ЛНТУ Зоряні Герасимчук, начальнику юридичного відділу Аллі Земко та голові Волинського апеляційного суду Петру Філюку».    

«Надзвичайно приємно було поспілкуватися зі світилами юриспруденції різних держав, різних поколінь, почути їхні думки та після непростого обговорення питань, які є актуальними для нас усіх, досягти консенсусу, - каже д.е.н., проф. Зоряна Герасимчук. – Вже маємо першу ластівку – у рамках конференції була укладена угода про співпрацю між ЛНТУ та Гомельським державним технічним університетом імені П. Сухого, яка передбачає проведення  спільних наукових  конференцій, семінарів, досліджень з метою обміну досвідом, а також видання спільних збірників наукових праць.

Отже, конференція виправдала свою назву – науково-практична: її учасники стали свідками народження гарного симбіозу теорії і практики. Бо наука без впровадження - мертва, а практика без наукового обґрунтування є недосконалою».

Наталя Сумська.