Апеляційним судом Волинської області залишено без змін вирок щодо голови Луцької міської медико-соціальної експертної комісії

Апеляційний суд Волинської області 28 квітня 2015 року розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої Особи 1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року, яким Особу 1, лікаря-терапевта, голову Луцької міської медико-соціальної експертної комісії, яка отримувала неправомірну вигоду за підтвердження ступеню обмеження їх життєдіяльності, в тому числі стану працездатності та групи інвалідності, засуджено за ч. 4 ст. 368 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади у закладах охорони здоров'я на 3 (три) роки.

Апеляційним судом перевірена висунута захисником обвинуваченої версія про провокацію, організовану правоохоронними органами, по отриманню Особою 1 неправомірної вигоди від Особи 2. Така версія не знайшла свого ствердження.

Надуманими є посилання апелянта на недопустимість доказів через непред'явлення обвинуваченій Особі 1 та її адвокату здобутої в процесі негласних слідчих дій інформації. Як встановлено у справі, після проведення негласних слідчих дій, у відповідності з ст. 253 КПК України Особа 1 та її захисник були повідомлені про проведення вищезазначених дій.

Разом з тим, вказавши на відсутність пом'якшуючих обставин, суд першої інстанції послався і фактично врахував цілий їх ряд: позитивні характеристики по місцю проживання та роботи Особи 1, те що вона раніше несудима, займається благодійністю. А тому й призначив даній обвинуваченій мінімальне покарання, визначене законом, за яким вона визнана винною.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої Особи 1 – адвоката Особи 2 залишено без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року щодо Особи 1 – без зміни. Судом першої інстанції вірно встановлено, що всі докази, на які послався суд, виносячи обвинувальний вирок щодо Особи 1, здобуті за умови неухильного додержання кримінально-процесуального закону та ст. 62 Конституції України.